Обидва співрозмовника поділяють свій оптимістичний світогляд. Однак, розмірковуючи над своєю відставкою, Арджава висловлює виснаження від багаторічних спроб бути посередником між Сходом і Заходом. Ця скрутна ситуація була нестійкою і зрештою призвела до його рішення.

Хоча Арджава більше не живе під прапором Джікіден, він непохитно підтримує всіх своїх колишніх учнів. З гумором і смиренням він ділиться своїм незмінним оптимізмом, любов'ю до життя та вірою в біль як потужного вчителя.

Біль — великий проявник істини.